Щоб покласти працівникові 1000 грн «чистими» на проїзд, роботодавець нараховує близько 1299 грн: 18% ПДФО і 5% військового збору з’їдають частину ще до того, як людина дійде до автобусної зупинки. Це пряма дія Податкового кодексу: грошова компенсація проїзду в більшості випадків кваліфікується як додаткове благо. Для бухгалтера 200-тисячного фонду оплати праці на виробництві це різниця між «соцпакетом, що сходиться» і статтею витрат, яка тихо зростає на чверть. А організоване розвезення тих самих людей тим самим маршрутом може взагалі не створювати оподатковуваного доходу — за умови, що оформлене правильно. Нижче — точна податкова вилка і місце, де її проводить ДПС.
Чому доплата на проїзд — це додаткове благо, а не просто витрата
Податковий кодекс визначає додаткове благо як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, що їх роботодавець надає працівникові поза межами зарплати (пп. 14.1.47 ПКУ). Компенсація вартості проїзду до місця роботи й назад потрапляє під це визначення майже автоматично: гроші перераховано конкретній людині, прив’язки до виконання трудової функції немає, отже — дохід.
Наслідок для обліку прямий. Така виплата включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівника й оподатковується за базовою ставкою ПДФО 18% (п. 167.1 ПКУ) плюс військовий збір. У Додатку 4ДФ її відображають з ознакою доходу «126» — саме тією, що позначає додаткове благо. ДПС підтверджує цю кваліфікацію у своєму довідковому ресурсі ЗІР (категорія 103): компенсація проїзду, не пов’язана з трудовою функцією, оподатковувана.
Компенсація за використання власного автомобіля працівника працює так само. Коли авто не передане юрособі в оренду, а працівник просто отримує гроші «на бензин», ДПС розглядає це як грошове відшкодування витрат — підпункт «г» пп. 164.2.17 ПКУ — тобто знову додаткове благо з ПДФО та збором. Орендний договір на авто дав би інший режим (орендна плата), але це вже окрема операція, а не компенсація проїзду.
Тут варто зробити важливе застереження. У самому пп. 164.2.17 є виняток: виплата не є додатковим благом, якщо її надання зумовлене виконанням трудової функції або передбачене колективним договором чи законом у межах установлених норм. Грошова компенсація проходить через це вушко рідко — бо персоніфікована й слабко прив’язана до конкретної виробничої потреби. Але саме цей виняток стає опорою для організованого розвезення, до якого ми дійдемо.
Скільки коштує довезти 1000 грн «чистими» до кишені працівника
Військовий збір — окрема історія, яку легко недооцінити. До 1 грудня 2024 року він становив 1,5%. Закон №4015-IX підняв ставку до 5% для більшості доходів фізосіб, включно з зарплатою та додатковим благом. Ставка тимчасова: вона прив’язана до воєнного стану й діятиме щонайменше до кінця року, наступного за роком його скасування. Але у 2026-му вона чинна, і саме вона додає до кожної грошової виплати на проїзд ті 3,5 відсоткового пункту, яких ще торік не було.
Складемо ставки. Додаткове благо оподатковується сумарно на 18% + 5% = 23%. Якщо мета — щоб працівник отримав на руки рівно 1000 грн на проїзд, нараховану суму рахують «у зворотний бік»: 1000 ÷ 0,77 ≈ 1299 грн. Покроково це виглядає так:
- Бажана сума «на руки»: 1000 грн.
- Нарахування брутто (1000 ÷ 0,77): 1299 грн.
- ПДФО 18% від брутто: 234 грн.
- Військовий збір 5% від брутто: 65 грн.
Тобто на кожну тисячу «чистих» роботодавець витрачає майже 1300 грн брутто. На виробництві з трьома сотнями працівників, де доплата на проїзд іде щомісяця, ця надбавка перетворюється на шестизначну річну переплату — без жодного зайвого кілометра пробігу. Гроші зникають не на дорозі, а в нарахуванні.
І це ще не вся вартість. Регулярна надбавка до заробітної плати — а саме так найчастіше оформлюють щомісячну доплату на проїзд — потрапляє до бази нарахування єдиного соціального внеску. ЄСВ — 22% зверху, з кишені роботодавця. Тоді на ту саму тисячу «чистими» лягає ще близько 286 грн внеску, і повна вартість наближається до 1585 грн. Грошова форма виявляється найдорожчою з усіх можливих, і причина не ринкова — це податкова обгортка, у яку вона загорнута.
Де організоване розвезення виходить з-під податку — і де ДПС каже «ні»
Логіка звільнення спирається на просту річ: розділ IV ПКУ оподатковує дохід конкретної ідентифікованої фізичної особи. Коли роботодавець замовляє автобус, що возить зміну за маршрутом, і платить перевізникові за рейс, а не за пасажиро-квиток, то немає суми доходу, яку можна нарахувати персонально Іванові чи Олені. Немає ідентифікованого доходу — немає об’єкта ПДФО. Якщо ж перевезення ще й зумовлене виробничою необхідністю та закріплене в колдоговорі, спрацьовує виняток із пп. 164.2.17, і вартість не стає додатковим благом. ЄСВ тут теж немає: витрати на перевезення — не нарахована зарплата і не винагорода за ЦПХ-договором у розумінні Закону №2464-VI.
Звучить надійно. Але обережний головбух заперечить: «ДПС останнім часом оподатковує і саме розвезення». І матиме рацію — частково.
Позиція ДПС за рік помітно зсунулася. У консультації від 02.04.2025 №1782/ІПК (її розібрав «Дебет-Кредит») податкова визнала, що перевезення працівників сторонніми перевізниками без персоніфікації пасажирів не оподатковується ПДФО та військовим збором: звільнення за пп. «а»/«б» 164.2.17 не спрацьовує, бо транспорт не власний, але й об’єкта доходу немає, коли суму неможливо нарахувати конкретній особі. А вже в ІПК від 04.06.2025 №3068/ІПК ДПС зайняла фіскальнішу позицію: вартість послуг сторонніх перевізників вона перекваліфікувала на «інший дохід» за пп. 164.2.20 ПКУ — зі ставкою тих самих 18% + 5%. Аргумент податківців у №3068: відсутність поіменного обліку пасажирів не звільняє компанію від нарахування ПДФО та збору. Тобто навіть знеособлений автобус, на думку ДПС у цій консультації, лишається доходом працівників.
ІПК №3068 іде ще на крок далі за ПДФО. Для перевезення, організованого самою юрособою, ДПС у ній наполягає, що вартість послуг є базою нарахування єдиного соціального внеску — тобто додає до фіскального тиску ще й 22% ЄСВ зверху. Це пряма протилежність ліберальному прочитанню №1782, де знеособлені витрати на рейс не вважаються нарахованою зарплатою у розумінні Закону №2464-VI.
Розбіжність між двома ІПК не косметична. На одному полюсі — звільнення через неможливість персоніфікації та виробничу необхідність. На іншому — фіскальне прочитання, за яким перевезення це «інший дохід» незалежно від обліку. Різниця в кваліфікації — «додаткове благо» (пп. 164.2.17) чи «інший дохід» (пп. 164.2.20) — для розрахунку податку нічого не змінює: ставка та сама, 18% плюс 5%, відрізняється лише ознака доходу у 4ДФ. Змінюється інше — підстава, на якій ДПС узагалі дотягується до перевезення як до оподатковуваної події. Чесне прочитання для бухгалтера таке: розбіжність проходить по лінії якості оформлення. Результат вирішує документально доведена виробнича природа перевезення, а сам вибір між грошима й автобусом тут вторинний. Індивідуальна податкова консультація захищає лише того платника, якому її видано (ст. 52 ПКУ), тож чужа ІПК слугує індикатором настрою ДПС, а не індульгенцією. Категоричної гарантії «0% податку на розвезення» не дасть ніхто; це сіра зона, у якій виграє той, хто документально довів виробничу природу перевезення, а не той, хто просто пересадив людей з конвертів у автобус.
Як оформити перевезення, щоб воно лишалося «чистим»
Захищає пільгу не сам факт автобуса, а пакет документів, який знеособлює дохід і прив’язує перевезення до виробництва. Мінімальний набір виглядає так:
- Наказ по підприємству про організацію перевезення з обґрунтуванням виробничої необхідності — нічні зміни, віддалена локація, графік, який не покриває громадський транспорт.
- Пункт у колективному та/або трудовому договорі, що закріплює перевезення як умову праці — це активує виняток із пп. 164.2.17.
- Договір із перевізником на знеособлену послугу — оплата за маршрут чи автобус, а не за іменний квиток; у первинці немає прізвищ пасажирів.
- Відсутність персоніфікованого обліку доходу — поіменних відомостей, з яких можна нарахувати суму конкретній особі.
І тут проходить межа, яку плутають найчастіше. Персоніфікований облік поїздок і персоніфікований облік доходу — це різні речі. Знати, що автобус на 45 місць виїхав о 5:50 і повернувся на 80% заповнення, скільки рейсів пішло вхолосту, які маршрути дублюються — це операційні дані, потрібні, щоб не платити за порожні кілометри. Вони не створюють податкового об’єкта. Податковий тригер вмикає інше: коли облік перетворюється на відомість «хто скільки разів проїхав на яку суму», придатну для нарахування доходу персонально. Можна вести детальну аналітику завантаження маршрутів і при цьому не персоніфікувати дохід — саме на цьому розрізненні будується вся конструкція.
Платформа обліку й оптимізації розвезення, як-от Ryde, працює рівно в цій зоні: показує завантаження маршрутів, заповнюваність і вартість рейсу для операційних рішень, лишаючи нарахування доходу осторонь. Ryde — інструмент організації та обліку перевезення, а не перевізник, і не дає податкових гарантій; як саме кваліфікувати вашу схему, вирішують ваш бухгалтер і ваша ІПК. Ширший розбір вартості у гривнях і трьох податкових сценаріїв — у посібнику з розвезення працівників в Україні.
Що це означає для бюджету 2026 року
Фіскальний тиск у 2026-му зростає, а не слабшає: військовий збір закріпився на 5%, ДПС в ІПК схиляється до ширшого тлумачення «іншого доходу», перевірки облікової дисципліни частішають. На цьому тлі грошова компенсація проїзду дорожчатиме як інструмент — не тому, що зростуть ціни на пальне, а тому, що податкова обгортка важчає. Бухгалтерові й HR розумно зробити дві речі до кінця кварталу: перерахувати реальну вартість грошових доплат на проїзд із урахуванням 23% і можливого ЄСВ, а під будь-яку схему організованого розвезення — отримати власну індивідуальну податкову консультацію, яка захистить саме вашу компанію, а не сусідню. Якщо потрібен облік поїздок, що дає операційну прозорість без створення персоніфікованого доходу, подивіться, як це влаштовано в Ryde.
Sources
- Податковий кодекс України, ст. 164 (оподаткування доходів фізичних осіб; додаткове благо — пп. 14.1.47, пп. 164.2.17, «інший дохід» — пп. 164.2.20). Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (переглянуто 13.06.2026)
- Податковий кодекс України, ст. 167 (базова ставка ПДФО 18%) та підрозділ 10 розділу XX, перехідні положення (військовий збір 5%). Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (переглянуто 13.06.2026)
- Закон України №4015-IX від 10.10.2024 (підвищення ставки військового збору до 5% з 01.12.2024). Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4015-20 (переглянуто 13.06.2026)
- Закон України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (база нарахування ЄСВ). Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 (переглянуто 13.06.2026)
- Індивідуальна податкова консультація ДПС від 02.04.2025 №1782/ІПК (перевезення сторонніми перевізниками без персоніфікації — без ПДФО та ВЗ). Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій. Державна податкова служба України. https://cabinet.tax.gov.ua/registers/ipk (переглянуто 13.06.2026)
- Індивідуальна податкова консультація ДПС від 04.06.2025 №3068/ІПК (вартість перевезення кваліфікована як «інший дохід» за пп. 164.2.20 ПКУ; база нарахування ЄСВ). Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій. Державна податкова служба України. https://cabinet.tax.gov.ua/registers/ipk (переглянуто 13.06.2026)
- Перевезення працівників до роботи та назад: чи буде ПДФО, ВЗ та ЄСВ (огляд ІПК ДПС від 02.04.2025 №1782/ІПК). «Дебет-Кредит» (огляд). https://news.dtkt.ua/labor/labor-relations/98477-perevezennia-pracivnikiv-do-roboti-ta-nazad-ci-bude-pdfo-vz-ta-jesv (переглянуто 13.06.2026)
- Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ДПС (ЗІР), категорія 103 — компенсація проїзду як додаткове благо. Державна податкова служба України. https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?id=30664 (переглянуто 13.06.2026)