Щоб покласти працівникові 1000 грн «чистими» на проїзд, роботодавець нараховує близько 1299 грн: 18% ПДФО і 5% військового збору з’їдають частину ще до того, як людина дійде до автобусної зупинки. Це пряма дія Податкового кодексу: грошова компенсація проїзду в більшості випадків кваліфікується як додаткове благо. Для бухгалтера 200-тисячного фонду оплати праці на виробництві це різниця між «соцпакетом, що сходиться» і статтею витрат, яка тихо зростає на чверть. А організоване розвезення тих самих людей тим самим маршрутом може взагалі не створювати оподатковуваного доходу за умови, що оформлене правильно. Нижче подаємо точну податкову вилку і місце, де її проводить ДПС.
Чому доплата на проїзд — це додаткове благо, а не просто витрата
Податковий кодекс визначає додаткове благо як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, що їх роботодавець надає працівникові поза межами зарплати (пп. 14.1.47 ПКУ). Компенсація вартості проїзду до місця роботи й назад потрапляє під це визначення майже автоматично: гроші перераховано конкретній людині, прив’язки до виконання трудової функції немає, отже маємо дохід.
Наслідок для обліку прямий. Така виплата включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівника й оподатковується за базовою ставкою ПДФО 18% (п. 167.1 ПКУ) плюс військовий збір. У Додатку 4ДФ її відображають з ознакою доходу «126», саме тією, що позначає додаткове благо. ДПС підтверджує цю кваліфікацію у своєму довідковому ресурсі ЗІР (категорія 103): компенсація проїзду, не пов’язана з трудовою функцією, оподатковувана.
Компенсація за використання власного автомобіля працівника працює так само. Коли авто не передане юрособі в оренду, а працівник просто отримує гроші «на бензин», ДПС розглядає це як грошове відшкодування витрат (підпункт «г» пп. 164.2.17 ПКУ), тобто знову додаткове благо з ПДФО та збором. Орендний договір на авто дав би інший режим (орендна плата), але це вже окрема операція, а не компенсація проїзду.
Тут варто зробити важливе застереження. У самому пп. 164.2.17 є виняток: виплата не є додатковим благом, якщо її надання зумовлене виконанням трудової функції або передбачене колективним договором чи законом у межах установлених норм. Грошова компенсація проходить через це вушко рідко, бо персоніфікована й слабко прив’язана до конкретної виробничої потреби. Але саме цей виняток стає опорою для організованого розвезення, до якого ми дійдемо.
Скільки коштує довезти 1000 грн «чистими» до кишені працівника
Військовий збір тут окрема історія, яку легко недооцінити. До 1 грудня 2024 року він становив 1,5%. Закон №4015-IX підняв ставку до 5% для більшості доходів фізосіб, включно з зарплатою та додатковим благом. Ставка тимчасова: вона прив’язана до воєнного стану й діятиме щонайменше до кінця року, наступного за роком його скасування. Але у 2026-му вона чинна, і саме вона додає до кожної грошової виплати на проїзд ті 3,5 відсоткового пункту, яких ще торік не було.
Складемо ставки. Додаткове благо оподатковується сумарно на 18% + 5% = 23%. Якщо мета полягає в тому, щоб працівник отримав на руки рівно 1000 грн на проїзд, нараховану суму рахують «у зворотний бік»: 1000 ÷ 0,77 ≈ 1299 грн. Покроково це виглядає так:
- Бажана сума «на руки»: 1000 грн.
- Нарахування брутто (1000 ÷ 0,77): 1299 грн.
- ПДФО 18% від брутто: 234 грн.
- Військовий збір 5% від брутто: 65 грн.
Тобто на кожну тисячу «чистих» роботодавець витрачає майже 1300 грн брутто. На виробництві з трьома сотнями працівників, де доплата на проїзд іде щомісяця, ця надбавка перетворюється на шестизначну річну переплату, без жодного зайвого кілометра пробігу. Гроші зникають не на дорозі, а в нарахуванні.
І це ще не вся вартість. Регулярна надбавка до заробітної плати (а саме так найчастіше оформлюють щомісячну доплату на проїзд) потрапляє до бази нарахування єдиного соціального внеску. ЄСВ додає 22% зверху, з кишені роботодавця. Тоді на ту саму тисячу «чистими» лягає ще близько 286 грн внеску, і повна вартість наближається до 1585 грн. Грошова форма виявляється найдорожчою з усіх можливих, і причина не ринкова: винна податкова обгортка, у яку вона загорнута.
Де організоване розвезення виходить з-під податку — і де ДПС каже «ні»
Логіка звільнення спирається на просту річ: розділ IV ПКУ оподатковує дохід конкретної ідентифікованої фізичної особи. Коли роботодавець замовляє автобус, що возить зміну за маршрутом, і платить перевізникові за рейс, а не за пасажиро-квиток, то немає суми доходу, яку можна нарахувати персонально Іванові чи Олені. Немає ідентифікованого доходу, немає й об’єкта ПДФО. Якщо ж перевезення ще й зумовлене виробничою необхідністю та закріплене в колдоговорі, спрацьовує виняток із пп. 164.2.17, і вартість не стає додатковим благом. ЄСВ тут теж немає: витрати на перевезення це не нарахована зарплата і не винагорода за ЦПХ-договором у розумінні Закону №2464-VI.
Звучить надійно. Але обережний головбух заперечить: «ДПС останнім часом оподатковує і саме розвезення». І матиме рацію, хоча лише частково.
Позиція ДПС за рік помітно зсунулася. У консультації від 02.04.2025 №1782/ІПК (її розібрав «Дебет-Кредит») податкова визнала, що перевезення працівників сторонніми перевізниками без персоніфікації пасажирів не оподатковується ПДФО та військовим збором: звільнення за пп. «а»/«б» 164.2.17 не спрацьовує, бо транспорт не власний, але й об’єкта доходу немає, коли суму неможливо нарахувати конкретній особі. А вже в ІПК від 04.06.2025 №3068/ІПК ДПС зайняла фіскальнішу позицію: вартість послуг сторонніх перевізників вона перекваліфікувала на «інший дохід» за пп. 164.2.20 ПКУ, зі ставкою тих самих 18% + 5%. Аргумент податківців у №3068: відсутність поіменного обліку пасажирів не звільняє компанію від нарахування ПДФО та збору. Тобто навіть знеособлений автобус, на думку ДПС у цій консультації, лишається доходом працівників.
ІПК №3068 іде ще на крок далі за ПДФО. Для перевезення, організованого самою юрособою, ДПС у ній наполягає, що вартість послуг є базою нарахування єдиного соціального внеску, тобто додає до фіскального тиску ще й 22% ЄСВ зверху. Це пряма протилежність ліберальному прочитанню №1782, де знеособлені витрати на рейс не вважаються нарахованою зарплатою у розумінні Закону №2464-VI.
Розбіжність між двома ІПК не косметична. На одному полюсі стоїть звільнення через неможливість персоніфікації та виробничу необхідність. На іншому стоїть фіскальне прочитання, за яким перевезення це «інший дохід» незалежно від обліку. Різниця в кваліфікації, «додаткове благо» (пп. 164.2.17) чи «інший дохід» (пп. 164.2.20), для розрахунку податку нічого не змінює: ставка та сама, 18% плюс 5%, відрізняється лише ознака доходу у 4ДФ. Змінюється інше, а саме підстава, на якій ДПС узагалі дотягується до перевезення як до оподатковуваної події. Чесне прочитання для бухгалтера таке: розбіжність проходить по лінії якості оформлення. Результат вирішує документально доведена виробнича природа перевезення, а сам вибір між грошима й автобусом тут вторинний. Індивідуальна податкова консультація захищає лише того платника, якому її видано (ст. 52 ПКУ), тож чужа ІПК слугує індикатором настрою ДПС, а не індульгенцією. Категоричної гарантії «0% податку на розвезення» не дасть ніхто; це сіра зона, у якій виграє той, хто документально довів виробничу природу перевезення, а не той, хто просто пересадив людей з конвертів у автобус.
Як оформити перевезення, щоб воно лишалося «чистим»
Захищає пільгу не сам факт автобуса, а пакет документів, який знеособлює дохід і прив’язує перевезення до виробництва. Мінімальний набір виглядає так:
- Наказ по підприємству про організацію перевезення з обґрунтуванням виробничої необхідності — нічні зміни, віддалена локація, графік, який не покриває громадський транспорт.
- Пункт у колективному та/або трудовому договорі, що закріплює перевезення як умову праці — це активує виняток із пп. 164.2.17.
- Договір із перевізником на знеособлену послугу — оплата за маршрут чи автобус, а не за іменний квиток; у первинці немає прізвищ пасажирів.
- Відсутність персоніфікованого обліку доходу — поіменних відомостей, з яких можна нарахувати суму конкретній особі.
І тут проходить межа, яку плутають найчастіше. Персоніфікований облік поїздок і персоніфікований облік доходу це різні речі. Знати, що автобус на 45 місць виїхав о 5:50 і повернувся на 80% заповнення, скільки рейсів пішло вхолосту, які маршрути дублюються, це все операційні дані, потрібні, щоб не платити за порожні кілометри. Вони не створюють податкового об’єкта. Податковий тригер вмикає інше: коли облік перетворюється на відомість «хто скільки разів проїхав на яку суму», придатну для нарахування доходу персонально. Можна вести детальну аналітику завантаження маршрутів і при цьому не персоніфікувати дохід, і саме на цьому розрізненні будується вся конструкція.
Платформа обліку й оптимізації розвезення, як-от Ryde, працює рівно в цій зоні: показує завантаження маршрутів, заповнюваність і вартість рейсу для операційних рішень, лишаючи нарахування доходу осторонь. Ryde є інструментом організації та обліку перевезення, а не перевізником, і не дає податкових гарантій; як саме кваліфікувати вашу схему, вирішують ваш бухгалтер і ваша ІПК. Ширший розбір вартості у гривнях і трьох податкових сценаріїв шукайте у посібнику з розвезення працівників в Україні.
Що це означає для бюджету 2026 року
Фіскальний тиск у 2026-му зростає, а не слабшає: військовий збір закріпився на 5%, ДПС в ІПК схиляється до ширшого тлумачення «іншого доходу», перевірки облікової дисципліни частішають. На цьому тлі грошова компенсація проїзду дорожчатиме як інструмент, і не тому, що зростуть ціни на пальне, а тому, що податкова обгортка важчає. Бухгалтерові й HR розумно зробити дві речі до кінця кварталу: перерахувати реальну вартість грошових доплат на проїзд із урахуванням 23% і можливого ЄСВ, а під будь-яку схему організованого розвезення отримати власну індивідуальну податкову консультацію, яка захистить саме вашу компанію, а не сусідню. Якщо потрібен облік поїздок, що дає операційну прозорість без створення персоніфікованого доходу, подивіться, як це влаштовано в Ryde.
Sources
- Податковий кодекс України, ст. 164 (оподаткування доходів фізичних осіб; додаткове благо — пп. 14.1.47, пп. 164.2.17, «інший дохід» — пп. 164.2.20). Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (переглянуто 13.06.2026)
- Податковий кодекс України, ст. 167 (базова ставка ПДФО 18%) та підрозділ 10 розділу XX, перехідні положення (військовий збір 5%). Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (переглянуто 13.06.2026)
- Закон України №4015-IX від 10.10.2024 (підвищення ставки військового збору до 5% з 01.12.2024). Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4015-20 (переглянуто 13.06.2026)
- Закон України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (база нарахування ЄСВ). Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 (переглянуто 13.06.2026)
- Індивідуальна податкова консультація ДПС від 02.04.2025 №1782/ІПК (перевезення сторонніми перевізниками без персоніфікації — без ПДФО та ВЗ). Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій. Державна податкова служба України. https://cabinet.tax.gov.ua/registers/ipk (переглянуто 13.06.2026)
- Індивідуальна податкова консультація ДПС від 04.06.2025 №3068/ІПК (вартість перевезення кваліфікована як «інший дохід» за пп. 164.2.20 ПКУ; база нарахування ЄСВ). Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій. Державна податкова служба України. https://cabinet.tax.gov.ua/registers/ipk (переглянуто 13.06.2026)
- Перевезення працівників до роботи та назад: чи буде ПДФО, ВЗ та ЄСВ (огляд ІПК ДПС від 02.04.2025 №1782/ІПК). «Дебет-Кредит» (огляд). https://news.dtkt.ua/labor/labor-relations/98477-perevezennia-pracivnikiv-do-roboti-ta-nazad-ci-bude-pdfo-vz-ta-jesv (переглянуто 13.06.2026)
- Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс ДПС (ЗІР), категорія 103 — компенсація проїзду як додаткове благо. Державна податкова служба України. https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?id=30664 (переглянуто 13.06.2026)